• Освітній простір Зеленодольської міської ОТГ

  • Новини
  • Звіти

Заходи з попередження насильства в сім’ї

 

  Діяльність щодо попередження насильства в сім’ї регламентується Конституцією України, Законами України «Про попередження насильства в сім’ї», «Про поліцію», «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», Сімейним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу», а також низкою спільних наказів Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти і науки, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства транспорту та зв’язку, Міністерства внутрішніх справ та Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.

  Відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», попередженням насильства в сім’ї є система соціальних і спеціальних  заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.

  Попередження насильства в сім’ї забезпечується цілим комплексом загальносоціальних і спеціальних заходів, метою яких є:

- усунення причин і умов, які призводять до насильства в сім’ї, обмеження його поширеності;

- припинення такого насильства, надання соціальної підтримки жертвам насильства в сім’ї  і забезпечення їхньої безпеки;

- зменшення негативного впливу насильства, яке має місце в сім’ї, на нормальний розвиток дітей;

- притягнення винних у вчиненні насильства в сім’ї до відповідальності, соціально-психологічна і медична корекція і підготовка до повернення в сім’ю;

- контроль за поведінкою осіб, які реально можуть учинити в сім’ї насильство, і осіб, визнаних винними в сімейному насильстві.

  Загальносоціальне попередження здійснюється державою у вигляді діяльності її органів з контролю за додержанням прав та свобод особи.

  Спеціальне попередження є загальною назвою сукупності різноманітних конкретних заходів одноразового чи тривалого характеру, що мають за мету скоротити кількість проявів насильства в сім’ї; не допустити вчинення фізичного, сексуального, психологічного й економічного насильства або припинити вже почате насильство. Так, спеціальне попередження може виявлятися у винесенні захисного припису, поставленні особи на профілактичний облік, винесенні офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, направленні кривдника на проходження корекційної програми.

  Крім того, заходи спеціального попередження в залежності від моменту їх здійснення поділяються на заходи профілактики насильства в сім’ї (спрямовані на завчасне виявлення сімей, де існує загроза виникнення насильства, відвернення причин і умов, що призводять до його скоєння, або обмеження їх впливу, а якщо можливо, то й усунення їх та створення достатнього захисту від насильницьких посягань для кожного члена сім’ї) та заходи припинення насильства в сім’ї (оперативні заходи, спрямовані на фактичне переривання початого насильства та застосовуються в критичних ситуаціях, коли життю і здоров’ю жертви насильства в сім’ї загрожує небезпека). Ці заходи передбачені розділом III Закону «Про попередження насильства в сім’ї».

  Важливим є те, що заходи попередження насильства в сім’ї мають здійснюватись у всіх випадках, тобто коли діяння кривдника кваліфікується і як адміністративне правопорушення, і як злочин.

  Підставами для вжиття заходів попередження насильства в сім’ї є:

- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, відносно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання щодо вжиття заходів попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї;

- отримання інформації про реальну загрозу вчинення насильства в сім’ї за інших обставин (публікації в засобах масової інформації, колективні звернення громадян, керівників організацій, підприємств, судів, навчальних закладів, органів громадського самоврядування та ін.), однак лише за умови наявності згоди жертви насильства в сім’ї або особи, щодо якої існує реальна загроза його вчинення. Проте отримання такої згоди не є обов’язковим, якщо жертвою насильства є неповнолітня або недієздатна особа.

  Таким чином, захист людини від насильства в сім’ї державою відбувається винятково з ініціативи або за бажанням особи, яка потребує допомоги та захисту з боку державних органів. І лише в разі отримання повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальної його загрози стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї (оскільки рівень психічного чи фізичного розвитку таких осіб не дозволяє в повній мірі усвідомлювати небезпеку, яка їм загрожує, і відповідним чином на неї реагувати), заходи вживаються без їх згоди.

 

Головний спеціаліст

Апостолівського бюро                                                                         І.Г. Бритова